Порушення роботи гіпофіза та гіпоталамуса

Опис

Перш ніж говорити про захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи, варто з'ясувати, що ж таке насправді гіпофіз і гіпоталамус. Гіпофіз - це невід'ємна складова головного мозку, яка розташована на його нижній поверхні.

Його основна завдання - виробляти спеціальні гормони, що забезпечують ріст організму, репродуктивну функцію і обмін речовин. А ось гіпоталамус - це відділ проміжного мозку, який контролює роботу травної, нервової, серцево-судинної, але головне - ендокринної системи. Відповідно, необхідність цих структур неможливо переоцінити.

Порушення роботи гіпофіза та гіпоталамуса

Однак у сучасної медичної практиці лікарі досить часто стикаються з порушеннями в роботі гіпоталамо-гіпофізарної системи, що тягне за собою серйозні наслідки для здоров'я.

Найпоширеніший діагноз, при якому спостерігається дисфункція гіпофіза, - аденома, представлена доброякісним новоутворенням залозистої тканини гіпофіза. Характерний патологічний процес супроводжується гіперсекрецією певних гормонів, але самі нарости прогресують дуже повільно. Проте найбільш активні аденоми тягнуть за собою в якості ускладнень важкі ендокринно-обмінні порушення, призводять до внутрішнього дисбалансу.

Проте варто відзначити, що ураження гіпофіза може бути представлено і злоякісні новоутворення, однак такі клінічні картини в сучасній медицині зустрічаються вкрай рідко, але обумовлені зниженим утворенням гормонів гіпофіза.

Визначити причини доброякісних і злоякісних утворень досить важко, однак серед патогенних факторів лікарі виділяють патології вагітності та пологів, присутність черепно-мозкових травм, інфекційні процеси у нервовій системі, регулярне вживання оральних контрацептивів. Відомі такі аденоми гіпофіза, як кортикотропинома, соматотропинома, пролактинома, тиреотропинома, кожна з яких має свої специфічні особливості.

Порушення роботи гіпофіза та гіпоталамуса

А ось яскравим представником розлади гипотоламуса є діагноз гіперпролактинемія, при якому перебіг патологічного процесу супроводжується підвищеним виробленням гормону пролактину. Як правило, характерний недуга частіше прогресує саме в жіночих організмах, негативно відбиваючись на стабільності менструального циклу.

Ускладнення можуть бути найнесподіваніші, починаючи з різкого погіршення зору і закінчуючи серйозними ураженнями серцевої системи. Також не виключено прогресування таких захворювань, як остеопороз і малігнізація присутніх доброякісних новоутворень.

Саме тому так важливо знати всі особливості даних діагнозів, а також їх можливе поведінка в ураженому організмі.

Симптоми

Щоб вчасно розпізнати перебіг патологічного процесу, потрібно ознайомитися з переважаючими клінічними картинами. Наприклад, аденома, вірніше її розвиток, тягне за собою порушення в роботи зорових нервів. Відповідно, тривожними симптомами є порушення гостроти погляду, обмеженість візуального простору, набряклість сосків зорового нерва, глухота і сильні головні болі. Як правило, інтенсивність таких ознак різна, а залежить, насамперед, від стадії патологічного процесу.

Симптоматика гіперпролактинемії

Якщо ж говорити про симптоматиці гіперпролактинемії, то вони представлені наступним чином:

  1. відсутність менструації тривалий період часу;
  2. ознаки галактореї;
  3. сухість піхви;
  4. хворобливий статевий акт;
  5. порушення зору;
  6. затримка статевого розвитку;
  7. порушена робота надниркових залоз.

При появі таких симптомів необхідно в терміновому порядку звернутися до лікаря, інакше можливі серйозні ускладнення зі здоров'ям. Ось тут-то і потрібна додаткова діагностика, дозволяє визначити характер і стадію присутнього захворювання.

Діагностика

Перш ніж приступати до лікування, лікар повинен зрозуміти, в чому причина присутнього патологічного процесу. Для цих цілей потрібно ряд лабораторних та клінічних обстежень за допомогою сучасного медичного обладнання.

Діагностика захворювань роботи гіпофіза та гіпоталамуса

  1. забір крові на виявлення показника гормону в крові;
  2. проби з метоклопромидом і тіроліберіном (антагоністи дофаміну);
  3. визначення гормонів щитовидної залози;
  4. краниограмма;
  5. докладне дослідження очного дна;
  6. МРТ і КТ по необхідності.

Тільки після отримання всіх цих дані лікар може приступати до лікування, спираючись на отриману клінічно-лабораторних шляхом інформацію.

Профілактика

Профілактичних заходів, як таких, не існує, оскільки попередити протягом такого роду захворювань вельми проблематично. І, тим не менш, лікарі настійно рекомендують дотримувати всі рекомендації спеціаліста, які спрямовані на зміцнення загального самопочуття і імунітету. Особливо це стосується тих категорій пацієнтів, які потрапили в так звану «групу ризику».

Обмеження повинні бути передбачені в плані правильного харчування, якості і способу життя, а також індивідуального вибору методу надійної контрацепції. Однак, як правило, пацієнти рідко дотримуються подібних рекомендацій, так і передбачити специфіку захворювання практично неможливо.

Окремо варто відзначити, що оральна контрацепція повинна бути підібрана спільно з лікуючим лікарем, при цьому важливо, щоб вона підходила конкретної пацієнтки.

Якщо цього не буде, то поряд з порушеннями в роботі важливих мозкових структур переважають інші аномалії, помітно знижують якість життя, зокрема, ожиріння, порушений обмін речовин, збої в роботі міокарда, захворювання ЦНС.

Лікування

Якщо переважає аденома гіпофізу, то лікарі виділяють три методи інтенсивної терапії - нейрохірургічний, променевої та медикаментозний, кожен з яких має свої переваги і недоліки.

Особливою популярністю користується консервативний метод, який передбачає прийом агоністів дофаміну, аналогів соматостатину, блокаторів рецепторів до соматотропину і всі їх похідних. Проте всі медикаменти повинні обумовлюватися в індивідуальному порядку, а їх вибір залежить від стадії і форми доброякісного новоутворення.

Варто відзначити, що клінічний результат сприятливий далеко не завжди, а багато залежить і від грамотності спеціаліста. Справа в тому, що перед лікуванням важлива правильна діагностика, яка визначає рівень гормонів, захисні резерви організму, а також стадію патологічного процесу.

 Лікування захворювань гіпофіза та гіпоталамуса

При ураженні гіпоталамуса лікування може бути хірургічним та консервативними, однак його вибір знову-таки здійснюється в індивідуальному порядку.

Якщо медикаментозна терапія вимагає багато часу на відновлення колишньої здоров'я, то проведена успішно операція забезпечує стійкий терапевтичний ефект. Однак в останній клінічній картині також потрібно реабілітаційний період, який передбачає прийом медикаментів окремих фармакологічних груп.

В цілому, клінічний результат залежить від тієї схеми інтенсивної терапії, яка була підібрана для конкретного пацієнта з певним захворюванням гіпоталамо-гіпофізарної системи.

Обговорення та відгуки


Залишити коментар