Гіпотиреоз

Опис

Гіпотиреозом вважається досить поширена патологія ендокринної системи, якій передує недостатня активність щитовидної залози чи зниження чутливості тканин-мішеней до тиреоїдних гормонів. Характерний недуга найчастіше прогресує в жіночих організмах, а відбувається це в віком від 30 років.

Гіпотиреоз

В залежності від рівня ураження у сучасній медичній практиці виділяють:

  1. первинний гіпотиреоз, який прогресує на тлі очевидного захворювання щитовидної залози, як варіант - аутоімунний тиреоїдит, тиреоэктомия, опромінення, а також тривалий прийом препаратів йоду. Визначити достовірну причину захворювання дуже складно;
  2. вторинний гіпотиреоз розвивається при обширному пошкодженні гіпофіза, чому передує зростання патогенних новоутворень, синдром порожнього турецького сідла, перенесені нейроінфекції, крововилив у гіпофіз, а також черепно-мозкові травми, аутоімунні процеси, вплив опромінення, перенесені хірургічні маніпуляції;
  3. третинного гіпотиреозу передує порушення регулювання гіпофіза.

Характерний недуга може бути вродженим і набутим, де в першій клінічній картині причинами патології стають численні аномалії розвитку і спадкові щитовидки фактори ферментативних систем, а також гострий дефіцит йоду в організмі і тривала терапія з тиреостатиками в період вагітності.

Гіпотиреоз

А ось набутий гіпотиреоз, як правило, стає ускладненням основного захворювання ендокринної системи, тим більше що прогресує не раніше 30-річного віку. Серед таких патогенних факторів слід виділити хірургічні маніпуляції в зоні щитовидки, променеве опромінення, наслідки радіації, тривале застосування медичних препаратів радіоактивного йоду, а також запальні процеси, прогресуючі в щитовидній залозі.

Яка б не була форма захворювання, важливо своєчасно звертати увагу на зміни власного організму, інакше гіпотиреоз може тільки посилитися і дати неприємні для здоров'я ускладнення.

Симптоми

В залежності від стадії патологічного процесу в сучасній медичній практиці лікарі виділяють латентний, маніфестний і ускладнений гіпотиреоз, кожен з яких має специфічну клінічну картину.

Симптоми даного захворювання залежать також і від віку, в якому було діагностовано гіпотиреоз. Наприклад, діагноз, поставлений ще в юнацтві, тягне за собою уповільнений розвиток і зростання пацієнта, а також необоротні руйнування для ЦНС. А ось в літньому віці гіпотиреоз, як правило, протікає безсимптомно, але є не порушує звичне якість життя.

Симптоми гіпотиреозу

Також багато у лікуванні залежить від форми цього захворювання ендокринної системи. Наприклад, при вродженому гіпотиреозі переважає затяжна жовтяниця у немовляти, порушення розвитку мови та затримка росту, а також погане смоктання грудей, запори, тугоухість і гальмування в психічному розвитку. Такі аномалії очевидні, тому турботливим батькам навіть при відсутності родового досвіду буде досить просто запідозрити це захворювання.

А ось набутий гіпотиреоз має декілька іншу симптоматику, яка, до речі, відрізняється своєю насиченістю і специфікою в ураженому організмі. В даному випадку мова йде про ожирінні, порушення температурного режиму, пожовтінні шкірних покривів, тремор кінцівок і ранньому атеросклерозі. Мало того, під очима з'являється очевидна набряклість, а також присутній порушення голосу, зниження слуху, ускладненість розмови і плутане дихання.

Симптоми вродженого гіпотиреозу

Аномалії поширюються і на серцево-судинну систему, серед яких варто виділити задишку, біль у області міокарда, серцеву недостатність, ознаки тахікардії та аритмії. Серед аномалій органів ШКТ варто відзначити метеоризм, порушення розмірів печінки, жовчно-кам'яну хворобу, а також цілком очевидні ознаки диспепсії. Ще варто зазначити, що в жіночому організмі на тлі переважання гіпотиреозу може порушуватися менструальний цикл, як результат дисбалансу гормонального фону.

Так чи інакше, характерний недуг вкрай важливо своєчасно діагностувати, після чого почати консервативному лікуванню за рекомендацією лікаря.

Діагностика

Поставити остаточний діагноз без додаткових обстежень, а лише з вивчення скарг пацієнта неможливо. Саме тому лікар вже після першого візуального огляду в терміновому порядку направляє на повне обстеження.

Першим ділом показано лабораторне дослідження у вигляді біохімічного аналізу крові, який контролює концентрацію тиреоїдних гормонів і тиреотропного гормону гіпофіза, а також демонструє порушення звичного обміну речовин. А ось детальне обстеження із застосуванням радіоактивного йоду показує зниження здатності тиреоцитов захоплювати йод. В загальному аналізі крові наочно візуалізується анемія, тобто можна визначити підвищений рівень білка в досліджуваному матеріалі.

Діагностика гіпотиреозу

З інструментальних обстежень обов'язковим вважається УЗД щитовидної залози і рентгенографія черепа, дозволяє не тільки визначити характер і місце розташування патологічного процесу, але і передбачити потенційний клінічний результат. Серед додаткових методик, які в індивідуальному порядку призначає лікуючий лікар, варто виділити рефлексометрію і електрокардіографію, рідше - скринінг на гіпотиреоз.

Тільки після такого комплексного підходу можна поставити остаточний діагноз і переступити до негайної інтенсивної терапії.

Профілактика

Відмінними профілактичними діями, які допоможуть уникнути загострення гіпотиреозу, є запобігання хвороб ендокринної системи, зокрема щитовидної залози. Для цього дуже важливою вважається замісна терапія, яку в індивідуальному порядок повинен призначати лікар.

Профілактика гіпотиреозу

У будь-якому випадку, важливо переглянути своє добове меню, відмовитися від всіх згубних звичок, контролювати емоційний фон і активний спосіб життя. При найменших відхилення зі здоров'ям у терміновому порядку звертатися за роз'ясненнями до лікаря.

Специфічних профілактичних заходів не передбачено, а в кожній клінічній картині існує своя захист ослабленого організму, або організму з так званої «групи ризику».

Лікування

Як показує обширна медична практика, гіпотиреоз лікується консервативно, а основою є замісна терапія, призначена лікарем - ендокринологом. Так, основний удар робиться на систематичний прийом медичних препаратів тиреоїдних гормонів, а особливо популярними медикаментами стали левотироксин, тиреоїдин і трийодтиронін.

Спосіб застосування та добові нормативи вибираються індивідуально, що пояснюється стадією гіпотиреозу, особливостями і віком ураженого організму. Лікарі також враховують і інші захворювання, які переважають в людському організмі в хронічній формі.

При діагностуванні вторинного і третинного гіпотиреозу консервативна терапія цілеспрямована на граничну корекцію і компенсацію хвороб гіпоталамо-гіпофізарної системи. У даній клінічній картині поряд з замісною терапією лікуючий лікар призначає медичні препарати, що коригують обмін речовин і попереджають порушення гормонального фону в ураженому організмі.

Якщо вчасно звернутися до лікаря, то можна домогтися остаточного одужання, а патологічний процес стрімко регресує.

Обговорення та відгуки


Залишити коментар